Щоб по достоїнству оцінити унікальну зовнішність породи девон рекс, відкиньте убік ваші уявлення про те, як повинна виглядати кішка. Одного разу маленький мутантний ген допоміг звичайним амбарним котам створити якусь подобу феї. Низько посаджені великі вуха виступають над мордочкою ельфа, чиї великі палаючі очі видають неординарну особистість. Спілкування з ними лише підтвердить їх казкова походження. Девон-рекси дуже популярні в усьому світі. Їх з повною підставою вважають однією з найбільш зручних і соціально адаптованих порід кішок. До того ж, з якоїсь неясної причини рекси не викликають алергії у частини людей, які страждають алергією на тварин. Але давайте все по порядку. У 1960 році, в околицях покинутої шахти в Девонширі, Англія, з’явилася незвичайна тварина: витончений кіт з хвилястою шерстю по всьому тілу. Кіт незворушно прогулювався, нікому не даваясь в руки, в супроводі чарівної кішечки, ймовірно його дочки чи іншої близької родички. Куди далі подівся кіт – невідомо, але його супутницю вдалося зловити, і через деякий час вона нагородила свою нову господиню послідом кошенят, серед яких був єдиний кошеня чорного кольору з хвилястою шерсткою. Котика назвали “Кірлі” – тобто “Кучерявий”. Кірлі був першим зареєстрованим девоном, і саме від нього ведуть свої родоводи всі кішки девон рекс. Його господиня, міс Кокс, досвідчена у розведенні кішок, вирішила, що має нового представника вже відомої тоді породи з кучерявою шерстю – корниш рекса. Але перші ж спроби схрестити Кірлі з кішкою цієї породи увінчалися невдачею: всі кошенята були з звичайної прямої шерстю. Стало ясно: хвиляста шерсть Кірлі – результат нової рецесивною мутації, не зустрічається в інших породах крихт. Міс Кокс, а потім і її послідовники, стали виводити нову породу, схрещуючи Кірлі з його матір’ю та доньками від різних кішок. Треба сказати, що Кірлі відрізнявся не тільки хвилястою шерстю. У ньому вже були закладені ознаки породи, посилені і закріплені подальшої селекцією: особливий тип голови з низько посадженими незвично великими вухами, широка пласка голова з видатними вилицями, виразні великі очі, пропорційне, компактне тіло. Порода досить швидко отримала визнання в Європі. Першою організацією, що зареєструвала породу, була GCCF (фелінологічна організація Англії) і девон рекс почав свій шлях. Далі пішло визнання іншими котячими організаціями, в тому числі і найбільшої – FIFE. Девону стали розводити не тільки в Європі, а й в Австралії, Новій Зеландії, і навіть у Південній Африці та Колумбії. У США перші девони потрапили в 1968 році. Їх імпортували з Англії подружжя Уайт з розплідника anglo-Tex. Ці віддані піонери-заводчики породи до цих пір продовжують займатися розведенням девону у себе в Техасі. Треба сказати, становлення цієї породи в Америці, нині лідирує в їх розведенні, відбувалося не просто. Найбільша фелінологічна організація Америки – CFA – довго відмовлялася визнавати девон рексов за нову породу, проводячи суддівство просто для “рексов” – поєднуючи їх з вже визнаними й відомими на той час корниш рексами. Для того, щоб зберегти і затвердити унікальну породу, ентузіасти-заводчики працювали над нею самостійно, і завдяки їх цілеспрямованої діяльності поступово, одна за одною, породу стали визнавати американські фелінологічний організації. CFA наважилася визнати породу девон рекс тільки в 1979 році, а в 1983 нарешті було відкрито клас чемпіонів. Таким чином CFA виявилася найконсервативнішій фелінологічний організацією світу, яка визнала породу останньої. Не дивлячись на такий пізній організацією світу, яка визнала породу останньої. Не дивлячись на такий пізній визнання, девон рекси стають все більш популярними як порода саме в США і Канаді, що пояснюється високим рівнем розведення породи в цих країнах. Не дивлячись на свою “молодість”, порода стала настільки конкурентно здатною, що її кращі представники по праву ділять призові місця в елітних списках національних переможців. І це не випадково, якщо врахувати, що кращі розплідники, що домагаються таких значних результатів, цілеспрямовано працюють над породою протягом 15, а то й 20 отрута чи під силу … Але повернемося до самої породі. Девон має дуже своєрідний вигляд. Його характерний вигляд легко розпізнавати навіть здалеку, м це є одним з головних якостей породи. Як не дивно, в породі, що виникла завдяки мутації хвилястою вовни, пріоритет віддається саме цьому специфічному “Девон увазі”, складається з особливого типу голови і тіла. Значення шерсті також велике, але саме вигляд девону зробив цю породу унікальною і не схожою на інші. Дуже важко описати красу цієї породи скупими словами стандарту. Скажу лише, що девон має дуже своєрідний тип, складається з поєднань парно гармоніюють між собою ознак: коротке компактне мускулисте тіло на високих лапах поєднується з досить великою короткою головою увінчаною величезними вухами, голова сидить на довгій тонкій шиї, що поєднується з довгим хвостом і високими лапами . Ну, а хвиляста шерсть надає особливий шарм виглядом девону, роблячи його остаточно чарівним. Втім, дозвольте, є ще одна риса, без якої девон не буде девоном. Це незвичайний, яскравий, виразний і завжди на рідкість осмислений погляд. причому саме вираження може постійно змінюватися: то ви бачите перед собою навіжену натуру, повну витівки і пустощів, то це незвичайно одухотворений погляд романтика, який робить девону схожим на казкова істота, а то це просто ледачий погляд нудьгуючої домашньої кішки. Девони як би спеціально створені бути милими домашніми улюбленцями, ідеально адаптованими для життя в сучасних квартирах. Вони дуже розумні, ласкаві, дуже люблять суспільство людей, і якщо ви їм це дозволите, будуть увесь час супроводжувати вас – або в якості живого коміра на вашому плечі, або мешаясь під ногами, куди б ви не пішли. Втім завдяки своїй делікатності вони відразу зрозуміють, якщо вам набридла їхня компанія, і не будуть набридати вам, поки знову не піймають вашого скороминущого прихильного погляду, розцінений однозначно: “можна!”. Напевно, девони обожнюють нас. Принаймні, навіть неприємні процедури, такі як стрижка пазурів, лазня або екзекуції під час лікування вони переносять із якоюсь підкресленою шляхетністю, як би свідомо довіряючи людині робити з ними все, що той вважає за потрібне. Важко собі уявити дряпає або кусати девону навіть у самій критичній для нього ситуації. Девон дуже тямущий, по-собачому реагує на свою кличку, легко може вивчити які-небудь команди. Моя кішка, наприклад, із задоволенням робить “добре”, варто тільки голосом попросити її про це. Девони дуже спритні і стрибучий. Опинитися де-небудь на шафі або холодильнику не складе для них особливої праці. Але ведуть вони себе зазвичай коректно: нічого не скидають, не псують квітів, не намагаються стягнути те, що “погано лежить”. У девону приємний тихий голос, вони не крикливі, навіть кішка під час тічки зазвичай висловлює свій стан позами і тихим буркітливий голосом. Самі тічки відбуваються відносно рідко, приблизно як у персів – раз в два-три місяці. Коти, як правило, не “мітять” і поводяться спокійно. Треба сказати, що така поведінка – досить рідкісне і приємне виключення у світі крихт, тим більше серед короткошерстої групи. “Про смаки не сперечаються”, тому не дивуйтеся, якщо ваш девон виявиться раптом жагучим аматором чого-небудь типу солоних помідорів, меду в стільниках або ще якої-небудь дивини, мало в’язкої з традиційними уявленнями про котячої їжі. Що поробиш, у девону часто досить своєрідні смаки! Девони зазвичай миролюбні. Буває навіть, що дві годувальниці кішки об’єднують своїх кошенят в одні загальні “ясла” і доглядають за ними разом. Втім, тут бувають виключення, і якщо стосовно людей усі девон рекси на рідкість ласкаві, то по відношенню до котів може проявлятися більша вибірковість: ніжна дружба з одного і стійка, як у всіх кішок, ворожнеча з іншого. Що робити, девон все ж кішка! Пологи у кішок проходять легко. У посліді зазвичай не більше 3-4 кошенят. У кошенят дуже рано відкриваються очі – на 4-5 день, але буває навіть і раніше – на 2-3-й. Вже з місячного віку девон має свій характерний вигляд, що нагадує маленького казкового ельфик. А ось розвиток кучерявою вовни має у девону свої особливості. Народжуються вони з короткою хвилястою шерстю, але з 2-х місячного віку кучерики поступово випрямляються, шерсть починає рідшати і у віці з трьох до шести місяців кошеня дуже віддалено нагадує кішку породи рекс: тіло вкрите коротким пушком, і лише на стегнах, хвості, лапах може зберігатися хвиля, що нагадує про минулі (і майбутніх) кучериках. Доросла шерсть з’являється десь з 6-7 місяців, але її формування відбувається до року. Тільки до цього часу девон набуває свій справжній, закінчений вигляд. Є ще одна особливість, притаманна не стільки девону, скільки все кішкам, але актуальна також у цій породі. Справа в тому, що у кішок, як і у людей, є різні типи крові, не завжди сумісні між собою. У кішок відомі три типи – А, Б і АБ, що сильно розрізняються по частоті в різних породах в залежності від вихідних ареалів походження. Найбільш поширений тип крові А, його мають всі кішки східного походження (сіами, Орієнталь, Бірми, Тонкінез), а також росіяни блакитні, і майже всі (93-98%) норвезькі лісові і майн куни. Серед персів, абіссінців, Бірмі, літаків, скотиш фолдов і сфінксів зустрічальність типу А варіює від 80 до 89%, серед екзотів, британських короткошерстих, а також корниш-рексов – усього 60-79%. Решта тварин мають, як правило, тип крові Б. Тип АБ зустрічається дуже рідко і вивчений мало, але відомо, що фізіологічно він близький до типу А. Очевидно, завдяки своєму початково британському походженням, ареалу, де частота типу Б дуже велика, девони мають найбільший відсоток тварин цього типу, за деякими даними до 40-50% (тобто 50-60% типу А відповідно). Швидше за все, тип крові Б мав і засновник породи – Кірлі. Генетичний тип А домінує над типом Б, і при схрещуванні гомозиготних тварин (тобто представників “чистих ліній”) двох типів, потомство матиме тип А, але буде мати носійство типу Б, що може виявитися в наступних поколіннях. Схрещування двох представників Б типу завжди дає тільки Б потомство. Все б нічого, сам по собі тип крові ніяк не відбивається на стані і здоров’я кішки, але існує несумісна комбінація при в’язці, що загрожує загибеллю потомства: це схрещування кота типу А з кішкою типу Б, або інакше – котенята типу А несумісні зі своєю матір’ю типу Б. На відміну від людини, у кішок, як і в інших тварин, несумісні з плодом антитіла матері не проникають через планцету, таким чином кошенята в цьому випадку народжуються нормально, але нещасливі смертельно-небезпечні антитіла зі Локе, що виділяється в перші години після пологів – в так званому молозиві. Якщо кошеня А типу, який народився у Б кішки харчується материнським молоком, особливо перші 16-20 годин, він отримує разом з ним готові антитіла, у тому числі працюють проти його власних клітин крові. Далі події можуть розвиватися по-різному: частина котенят, найбільш чутливих до цих антитіл, гине протягом першого тижня життя без видимих ознак хвороби. Іноді у них можна виявити ознаки жовтушності і виділення бурою, через що розкладаються кров’яних клітин, сечі. Інші котенята можуть вижити без яких-небудь наслідків, іноді лише внаслідок цієї реакції у них відпадає кінчик хвоста у віці 1-2 тижнів. До цих пір не ясно, чим визначається різна чутливість до несумісних антитіл. Вважається також, що при повторних в’язках несумісних батьків збільшується число котенят, чутливих до антитіл. В Америці поширено типування (визначення типу крові) тварин, що використовуються в розведенні. У цьому випадку можна не допустити небажаних схрещувань. Якщо ж з якихось причин цього не можна уникнути, існує досить простий спосіб захистити новонароджених кошенят: їх не можна підкладати матері протягом перших 1-2 діб (а за останніми даними всього лише перші 16 годин). Саме в цей час концентрація захисних антитіл у молозиві максимальна і небезпечна для кошенят. Якщо є годуюча кішка типу А, можна на час підкласти кошенят їй, або годувати їх перші години штучно. Після цього часу можна сміливо повернути кошенят їх матері. Багато американських заводчики так і роблять, вважаючи за краще не витрачатися на дороге тестування. В інших розплідниках для розведення вважають за краще використовувати котів тільки типу Б, сумісних з кішками усіх типів, або взагалі тримати тварин одного типу. Слід зазначити, що всі ці заходи необхідні тільки при небезпеці отримати несумісну комбінацію. У Москві девон рекс з’явився зовсім недавно: десь протягом останніх одного-двох років. Поки девону у нас зовсім мало, і їх рідко можна побачити на виставках. Потрапили вони до Москви з різних країн: когось привезли з Бельгії, когось із Франції, кілька девону прилетіли з-за океану (з Канади і США). Але не дивлячись на таку нечисленність, нашим любителям вдалося привезти дуже хороших тварин. Є навіть тварини рідкісних забарвлень, таких як сіамський і шоколадний! Треба сказати, що нашим заводчикам в цьому дуже пощастило: такі кольори рідкісні у всіх породах, тим більше у девону, і дістати тварин – велика удача. Хочеться сподіватися, що скоро на наших виставках можна буде бачити цих чарівних кішок, настільки незвичайних, що здається, що в котячої шкурі сховалися маленькі казкові ельфи …
