Згадки про голих котів зустрічаються ще в античних документах, а їхні зображення – у предметах мистецтва. Вважається, що в ацтеків були голі коти, у всякому разі це логічно припустити, виходячи з того, що голі собаки в них були напевно. Стародавні єгиптяни обожнювали котів, прикрашали храми гранітними сфінксами, безшерсті аналоги яких зараз маленькими живими копіями прогулюються у квартирах у наших сучасників. У наш час за останні 100 років кілька разів спонтанно з’являлися і безслідно зникали окремі екземпляри й цілі породи безшерстих кішок. Як ймовірно в стародавні часи, так і в сьогоденні, сфінкси помічені в сприятливому впливі на організм людини. Вони мають дивні лікувальні якості, такими як здатність заспокоювати й знімати біль і напругу в м’язах. За деякими свідченнями, вони можуть виліковувати остеохондроз і ревматизм за допомогою вихідного від них тепла і невидимих оку електромагнітних і ультразвукових хвиль. Цю дотикальну терапію кішки виробляють найчастіше сидячи на плечах або попереку господаря. Для того щоб отримати уявлення про сфінксів, слід залишити в стороні уявлення про те, як повинна виглядати кішка. Зовні безшерсті кішки нагадують прибульців з інших світів. У них величезні вуха, схожі на дивовижні черепашки, довгі лапи і хвіст, а очі нагадують про переселення духу богині Бастед. Зовнішність у хорошого сфінкса містить в собі магічну гармонію, будь-яке відхилення від якої перетворює його просто в симпатичну кицьку без шерсті. Найголовніше побільше зморшок. Усі без винятку сфінкси мають вельми своєрідний вигляд. Це особливий тип голови, тіла і кінцівок повністю, включаючи пальці і хвіст. Якщо ви здатні представити мордочку, увінчану величезними вухами і очима інопланетянина, доповнити до цього портрета загривок жирафа, ніжний животик маленького поросяти, хвіст щурячого короля, пальці мавпочки з ящеркінимі перетинками, і – на довершення картини – одягти все це в шкіряне або замшеве НЕ виріст одяг, який утворює безліч складочок тоді вийде сюрреалістичний образ загадкового сфінкса. Шкіра голих кішок веде себе подібно до людської. Потіє, коли жарко, і засмагає під променями сонця. Коли холодно відбувається акумуляція підшкірного жиру, який з потеплінням зникає. Іноді можна помітити на животику так званий мішок, куди і відбувається це накопичення. При відсутності шерсті окрас, немов татуювання виявляється прямо на шкірі, але дуже важко провести чіткі розмежування колірних варіацій основних і освітлених квітів, тому що шкірний пігмент дає лише тінь від кольору. І, приміром, червоний тигрове забарвлення, буде виглядати на дорослому тваринному точно так само, як кремовий плямистий, тобто однотонно рожевим. Генетичний забарвлення може визначити лише заводчик у кішки в зовсім юному віці, поки ще зберігається дитяча шерстка (якщо вона взагалі є). На виставці ж такі тварини будуть відсуджувати експертами в одній колірній гамі. Ці сильні, м’язисті кішки дуже розумні, ласкаві, дуже люблять суспільство людей, мешаясь під ногами, куди б Ви не пішли, надзвичайно рухливі, люблять грати, і доброзичливі до будь-якого, кого зустрінуть, легко освоюючись в незнайомих місцях. Легко вивчають різні трюки і команди. Все це – при тому, що характер у сфінксів аж ніяк не котячий, вони і себе-то кішками не вважають, але ще й людину сприймають як собі рівного, тобто ставляться до нас по-людськи. Але, мабуть, найулюбленіше їхнє заняття – це поїсти. Причому їдять вони все і в будь-яких кількостях, вони пристрасні любителі гастрономічних надмірностей, у тому числі який-небудь дивини, не пов’язувалася з нашими уявленнями про котячої їжі (наприклад: сира картопля, свіжі помідори, квашена капуста, кавуни і дині, яблука і ківі , гречка і макарони, зелений горошок і кукурудза список можна продовжувати довго). Але господарям слід враховувати: з’їсти – то він з’їсть, але потім можуть виникнути проблеми з травленням. Тому годувати сфінксів слід перевіреної збалансованою їжею, розбивши кількість прийомів їжі на 3-4 рази на добу. Кількість корму можна дещо збільшити з розрахунку на кілограм ваги тварини в порівнянні зі звичайними кішками, тому що більш висока температура тіла (і – як наслідок – підвищений енергообмін) сфінкса вимагає додаткового живлення. Це єдині кішки, які мають настільки довгі пальці на передніх лапах (а точніше було б сказати на руках), що вміють користуватися ними, немов мавпи. А враховуючи, що сфінкси завжди не проти підкріпитися, можна собі уявити, на що здатний сфінкс, наївні господарі якого, їдучи на пару днів з дому, залишають автоматичну годівницю з таймером, повну смачних Хрустик для свого улюбленця. Не минає і п’яти хвилин після від’їзду господарів з будинку (а іноді і не чекаючи оного), як цей улюбленець своїми довгими пальцями розкриває годівницю і з’їдає за раз дводенну порцію. Звичайна кішка ніколи так себе вести не буде (чи то з делікатності, чи то з лінощів, а може і просто через будову лап), а почекає, поки пройде належний час, і в звичний для обіду годину відкриється заповітна дверцята годівниці. Сфінкс довіряє людині робити з ним усе, що той вважає за потрібне, навіть неприємні процедури (уколи або стрижка пазурів, наприклад). Його важко уявити дряпати або кусають людину навіть у критичній ситуації. Якщо по відношенню до людей сфінкси на рідкість ласкаві, то по відношенню до інших кішкам може проявлятися більша вибірковість. Але навіть гнівно гарчить на іншу кішку сфінкс ніколи не хапне в цей момент людини. З втратою вовни вони втратили залишки котячої незалежності і дикості. Швидко зачаровують своїм розумом, життєрадісністю, смішними витівками, ручним і зворушливим характером. Гасло жодної подряпини! Закоханість у господаря підкуповує і обеззброює навіть самого суворого власника. Але іноді ця закоханість (як і у людей) стає причиною того, що сфінкс ревнує господаря до інших кішкам, що може викликати певного роду проблеми. Сфінкс обожнює, коли люблять тільки його і готовий для цього зробити все. До особливостей розведення можна віднести наступне: тічки у кішок відбуваються відносно рідко, а пологи проходять як правило легко. Коти поводяться спокійно, при паруванні виявляють делікатність до партнерки, територію мітять рідко, але якщо це і трапляється, то запах у мітки відсутня. У кошенят дуже рано відкриваються очі. Відзначено випадки народження котенят з відкритими очима, як у людини. Лише після року тварини набувають свій остаточний, справжній вигляд, а іноді – навіть і до двох років, хоча статевої зрілості досягають в 8-12 місяців. У більш ранньому віці важко дати точну оцінку очікуваної якості кошеня. Виняток становлять, мабуть, лише рідкісні екземпляри голорожденние, гомозиготні за ознакою безшерстності, які голими народжуються і залишаються такими в будь-яких ситуаціях. Смарагдові очі спочатку замислювалися першими заводчиками породи як особливість сфінксів всіх забарвлень. Однак через надмірне додавання кровей інших порід зараз можна побачити тварин з будь-яким кольором очей. Історична довідка про породу зазвичай починається так: перша гола кішка-мутант була виявлена в 1987 р. У Ростові-на-Дону знайшли на вулиці кошеня, на якому подекуди була шерсть, а місцями немає. Кішку назвали Варварою. Від цієї кішки з’явилися перші абсолютно голі кошенята. Таким чином, порода російських сфінксів веде свій початок від кішки Варвари і є однією з наймолодших нових порід, що налічує трохи більше десятка років. Коти цієї породи мають високі, стрункі, тонкі ноги, овальні лапки і довгі, майже як у людини, пальці. Вони дуже ласкаві, за ними просто доглядати, їдять все що в будинку є, гарячі на дотик, не бояться холоду, але сплять під ковдрою. Однак за іронією долі, незважаючи на свою молодість, порода ця за минулі 10 років встигла трансформуватися аж у три різні лінії розведення, які все на чолі роду свого мають разом з одягненою Варею та її дочка від звичайного кота Василя – голу кішку Читу з розплідника ” Міф “. Перша лінія це звична вже слуху порода донський сфінкс, яку зберегли і перетворили на породу, поступово доливаючи кров аборигенних європейських короткошерстих кішок, в Ростові на – Дону. За характером ці кішки абсолютно спокійні, найчастіше їх можна бачити сплячими десь під пахвою у господаря. А вигляд вони швидше нагадують екзотичного виду собачок, про що безпосередні діти найчастіше захоплено повідомляють, побачивши їх на виставці кішок: Ой, мамо! Подивися, яка чудова собачка! . І якщо господар кішки намагається втовкмачити нетяма що, мовляв, це кішка така, то дитина задумливо погоджується: Ага, кішка собачка. Російські безшерсті порода сфінксів, похідна від донського сфінкса. Коли керівникові петербурзького клубу “Варіета” подзвонили і повідомили про знахідку і про кошенят, все керівництво клубу незабаром з’явилося в Ростові-на-Дону, а перші голі кошенята в Санкт Петербурзі. Кошенята виявилися дуже милі, елегантні з яскраво-зеленими розкосими очима. Шляхом схрещування привезених голих котенят з породами російська блакитна і турецька ангора в розпліднику була сформована порода російська безшерста. Дещо пізніше знову ж таки в Санкт Петербурзі була зроблена спроба схрещування вже відбулася породи донський сфінкс з короткошерстими кішками східній сіамооріентальной групи. І така спроба увінчалася отриманням голих кішок з більш витонченим витонченим в порівнянні з донськими сфінксами кістяком, подовженими пропорціями і величезними розведеними в сторони вухами. Ця, наймолодша зараз лінія сфінксів отримала назву петербурзький сфінкс, а ще її називають пітерболд. Вони відрізняються від дончака не тільки зовнішнім виглядом, але і поведінкою. Оскільки в родоводі пітерболдов присутня поки що неабияка частка крові сіамських і орієнтальних кішок, а також споріднених їм балінеза і явонезов, то й характер у пітерболдов склався більш рухливий і грайливий. Спільними зусиллями фахівців – фелинологов з різних клубів були розроблені стандарти на породи донський сфінкс, потім на російську безшерстих кішку і, нарешті, на пітерболда. Одночасно з розробкою і прийняттям цих стандартів були зроблені спроби рішуче розмежувати ці породи один від одного, як із зовнішніх, так і генетичними ознаками. Канадський сфінкс, що з’явився значно раніше російської, був достатньо вивчений. Генетики визначили, що канадська безшерстності визначається рецесивним алелем hr. При схрещуванні такий голою кішки з особинами, що мають нормальну шерсть, у першому поколінні не вдається отримати безшерстих кішок. Тільки у разі поворотного схрещуванні, за умови, що обоє батьків є носіями гена безшерстності, можна отримати гомозиготних (у яких від кожного з батьків отримано ген безшерстності) особин-сфінксів. І навіть гомозиготні особини з цього аллелю не повністю безшерстих: у них зберігається залишкова шерсть на ногах, мордочці і хвості. Російські сфінкси проявляють інші властивості мутантного гена: вже в першому поколінні з’являються кошенята з вовною рідкісною і звивистою, а також з вкрай короткою (велюровою) шерсткою, яка згодом (до дворічного віку) може випасти остаточно. На дотик такі кішки дивно теплі і ніжно-бархатисті. Ще однією варіацією є кошенята браш з щільною жорсткої зламаним шерсткою, яка зберігається і у дорослої тварини. Всі такі кошенята мають більшою чи меншою мірою покручені вібріси. Причому, як правило чим тонше вібріси, тим сильніше прояву ознак сфінкса у кошенят. Оскільки вже в першому поколінні наявності прояв ознак сфінксів (більшою чи меншою мірою), мова йде про домінантному ознаці наслідування. Хоча домінантність ця дуже відносна (поява котенят браш свідоцтво того). Повністю голих вже при народженні кошенят можна отримати при схрещуванні гомозиготних роздягаються, а також браш особин між собою. У народилися голих котенят вібріси можуть або повністю відсутні, або бути дуже тонкою і ледь помітними. Ген безшерстності працює безумовно в зчепленні з низкою інших генів, відповідальних за зовнішній образ кішки. Мутація позначається не тільки у відсутності шерсті або порушенні вовняного покриву, але і у всьому зовнішньому вигляді. Найчастіше кошенята сфінкси мають широку розділову майданчик між очима, підкреслені вилиці, що виступають очні яблука при глибоко посаджених очах. До цих ознак можна додати ще такі, теж відрізняють сфінксів від їх кошлатих побратимів, як підвищена температура тіла (до 40 або вище градусів), наявність потових залоз на шкірі (сфінкси потіють), шкірний меланін (сфінкси загоряють на сонці), відсутність запаху котячих міток (сфінкси не пахнуть). Ну чим не ідеальне істота! Якщо додати той факт, що вони не викликає алергії у частини людей, які страждають алергією на тварин, то повинна вишикуватися просто-таки довжелезна черга з стражденних володіти таким чудовим домашнім тваринам. Помічено, що в генетику лисих кішок також закладено дуже низький рівень агресивності до людей і інших тварин, а також підвищений рівень інтелектуального розвитку. І чим більше кошеня лисий, тим більш яскраво виражені в нього всі перераховані вище ознаки. Така комплексна природа спадкування визначається превалюючим дією не одного гена, а аллеля на тлі низки модифікуючих генів (так звана полігенна успадкованого). Ще не до кінця вивчено питання, як впливає дана мутація в гомозиготному стані на імунітет тварин, оскільки окремі випадки зниження імунітету у донських сфінксів можуть бути лише проявом інбредних депресії (тривале близькоспоріднені схрещування всередині окремих ліній і розплідників). Пітерболди наприклад, мають більш стійким імунітетом, але треба враховувати той факт, що до цієї лінії було зроблено чимало вливання Корво сіамооріентальной групи. Коли потомство пари відрізняється стійкою рівністю і стабільністю екстер’єру, це для заводчика є основним показником генетичної якості складеної пари. Вдале потомство і відсутність племінного шлюбу в пометах при тісному інбридингу вказує на однотипність тварин і стабільність породних ознак. Зараз склалася специфічна особливість будови голови голих кішок це скошений (слабкий) підборіддя, характерний для більшості племінних ліній, який відповідно до стандарту бажаним ознакою аж ніяк не є. Минуло вже понад 10 років з моменту появи безшерстих кішок в Росії, а узгодженої програми розведення нової породи між клубами і розплідниками як не було, так і немає. Все більш гостро встає питання про те, чи доцільно доливати крові інших порід до вже наявної популяції сфінксів, або слід перейти на розведення породи всередині себе. При цьому заводчики сфінксів різних ліній (донських, РБШ і пітерболдов) стикаються з проблемою межклубних спорів про можливість схрещування між собою тварин різних ліній. Можливо, в недалекому майбутньому фахівці все-таки зможуть домовитися і ухвалять стандарт, єдиний для всіх російських сфінксів, дозволивши схрещувати між собою чистих сфінксів замість того, щоб доливати до них крові різних за зовнішнім виглядом та поведінкою порід. Тим більше що зараз іде процес збільшення числа гомозиготних особин в кожній з перерахованих вище груп російських сфінксів, і часто визначити приналежність до тієї чи іншої лінії сфінксів не може навіть експерт, не ознайомившись попередньо з родоводом тварини.
